| Історія створення української пісні-шедевра "Черемшина" від Василя Селезінки - режисера, м.Чернівці; Прасковії Нечаєвої - журналістки, м. Чернівці; Лідії Михайлюк - поетеси, доньки Василя Михайлюка; Марії Лобурак - співачки, племінниці Миколи Юрійчука; Дмитра Гнатюка - народного артиста України. ЧЕРЕМШИНА (В.Михайлюк-М.Юрійчук) Знов зозулі голос чути в лісі, Ластівки гніздечко звили в стрісі, А вівчар жене отару плаєм, Тьохнув пісню соловей за гаєм. Всюди буйно квітне черемшина, Мов до шлюбу, вбралася калина. Вівчаря в садочку, В тихому куточку Жде дівчина, жде. Йшла вона в садок повз осокори, Задивилась на високі гори. Де з беріз спадають чисті роси, Цвіт калини приколола в коси. Всюди буйно квітне черемшина, Мов до шлюбу, вбралася калина. Вівчаря в садочку, В тихому куточку Жде дівчина, жде. Вже за обрій сонечко сідає, З полонини їй вівчар співає: — Я прийду до тебе, як отару З водопою зажену в кошару. Всюди буйно квітне черемшина, Мов до шлюбу, вбралася калина. Вівчаря в садочку, В тихому куточку Жде дівчина, жде. Ось і вечір, вівці біля броду З Черемошу п'ють холодну воду. У садочку вівчаря стрічає Дівчинонька, що його кохає. Всюди буйно квітне черемшина, Мов до шлюбу, вбралася калина. Вівчаря в садочку, В тихому куточку Жде дівчина, жде. |
